Вітаю!
Я - Анісья Враголіч
Я гештальттерапевт, системно-сімейний терапевт, перинатальний психолог, АРТ-терапевт. Але, перш за все, я — людина, яка колись сама шукала сенс життя, проходила свої болючі трансформації, втрати, вибори — і одного дня сказала собі: “Я хочу жити своє життя по-справжньому. І я можу.”
Про мене
Вже понад 15 років я поруч із людьми, які проходять свої внутрішні бурі, шукають опору, сенс і дорогу до себе.
У своїй роботі я поєдную різні підходи: гештальт-терапію, роботу з тілом, образами, метафоричними картами, елементами арт-терапії та системної терапії.
Це дозволяє знаходити той спосіб роботи, який підходить саме вам.
Для мене терапія — це не про «виправити людину».
Це про зустріч.
Про можливість побачити себе уважніше, відчути свої почуття, зрозуміти, що з вами відбувається — і поступово знайти нові способи жити.
Я створюю простір, де можна говорити чесно.
Де є місце і сльозам, і злості, і тиші, і сміху.
Де не треба бути «зручною» або «сильною».
З чим до мене приходять люди
Я працюю з:
Життєвими кризами, втратою сенсу, виснаженням.
Психосоматикою, тривожністю, депресивними станами.
Жіночою ідентичністю трансформаціями, пошуком себе.
Стосунками з партнерами, батьками, тілом, собою.
Темами вагітності, втрати, безпліддя, материнства.
- До мене приходять жінки, які розгубили себе у шаленому житті, і ті, хто вже майже зламався, але ще здатен повірити в себе.
- Молоді дівчата, які шукають відповідь на питання: «Хто я?»
- Люди, яким дуже важко — але вони готові зробити перший крок до змін.
Мені близька жива, тепла терапія — коли терапевт не стоїть «над», а йде поруч.
Іноді достатньо, щоб поруч був хтось, хто дивиться на тебе уважно і з повагою.
І тоді поступово починає з’являтися більше життя, більше ясності і більше опори всередині.
Про важливе
Моя місія
Моя місія — бути поруч з людиною у моменти, коли боляче, страшно, темно.
Тримати простір, де можна бути собою — справжньою, живою, розгубленою, у сльозах, у пошуках.
Бачити в кожному — світло, навіть коли воно ледь тліє.
Бережно допомагати дістатися до себе — глибокої, справжньої, цінної.
Нагадувати, що ти не одна. Що надія є. Що життя — не лише про виживання, а й про радість, дотик, тепло, дихання на повні груди.
Головна лінза
Моє бачення
Я бачу людину очима любові.
Завжди.
Навіть тоді, коли вона сама не бачить у собі нічого світлого.
Як я працюю
Глибоко. М'яко. З любов'ю.
Світло навіть у темряві
- У терапії я створюю простір без осуду, без порад, без тиску.
- Тут можна плакати, злитися, боятися, соромитись, мовчати і радіти.
- Я поруч.
- Я витримую.
- Я слухаю.
- Я допомагаю розгледіти, що з-поміж уламків болю проростає — жива, справжня ти.
Контакт, що лікує
- Коли тебе справді бачать і чують — починаєш відчувати себе знову.
- Я не «рублю ліс» — я підливаю деревце.
- М’яко фруструю, коли це потрібно, але завжди — в ритмі клієнта. З ніжністю, з повагою, з азартом досліджувати нові способи взаємодії зі світом.
- Якщо експеримент — то обережний.
- Якщо зміни — то в безпеці.
- Якщо підтримка — то справжня.
Сили більше, ніж здається
- Навіть коли здається, що все зламалось — в тобі ще є життя, і я бачу його.
- Я вірю: кожна людина має в собі світло.
- І я допомагаю знайти до нього шлях.
- Я тут для тебе, щоб допомогти тобі зробити з життя – гарне місце для тебе: для твоєї душі, для твого сердця та для твого тіла.
- Зробити з твоїм життям щоь дуже хороше.
І наостанок
Я тримаю безпечний простір для тебе
Я вірю, що в кожній людині є щось справжнє, живе і сильне — навіть якщо зараз воно десь загублене чи завмерле. Моє завдання — допомогти тобі дістатися до цієї частини себе. Обережно, в контакті, в ритмі твого серця.
Я не обіцяю чарівної палички. Але я точно знаю:
— Поруч зі мною можна проходити важкі шляхи м’якше.
— Можна знаходити нові рішення.
— Можна оживати.
Тут можна бути собою. Зі сльозами. З надією. З болем і ніжністю.
Тут можна відпочити. І почати будувати життя, яке підходить саме тобі.
Я поруч. І я є.
чотири речі, які я точно знаю
'
Людина завжди більше, ніж її біль.
'
Зцілення відбувається в контакті.
'
Найніжніше світло — народжується в темряві.
'
Те, що здається зламом — часто насправді початок.