Ім'я автора:Анісья Враголіч

Є моменти, коли все втрачає обриси.Те, що колись було важливим, більше не гріє.Те, що давало сенс, тепер ніби — чужа мова.А нове ще не має слів. 🌫 Ти стоїш посеред власного життя, як у тумані.І запитуєш:«Куди йти далі?»«Хто я тепер?»«Що з усім цим робити?..» Це не поразка.Це не слабкість.Це — початок. Початок подорожі до себе справжньої.До тієї, яка не живе чужими сценаріями.Яка більше не женеться за тим, що «так треба».Яка шукає не ідеал, а своє хороше місце. Місце, де легко дихати.Місце, де тіло відпочиває.Місце, де є радість бути собою.Місце, в якому ти не губиш себе, а знаходиш. Іноді, щоб знайти, треба спершу загубити.Бо все зайве мусить піти,щоб залишилось лише те, що твоє. 🌀 Розгубленість — це не кінець.Це поріг.Це карта ще не прочитаного світу — в тобі самій. Анісья Враголіч Твій чуйний психолог онлайн

Іноді все в нашому житті зовні виглядає «нормально».Дім є. Робота є. Люди поруч — теж є.Але ніби немає тебе. Життя наче десь збоку.Рух іде по колу, а в грудях — тиша, втома, і запитання:«Що зі мною?»«Чому я нічого не відчуваю?»«Куди поділась я?» У такі моменти не потрібно шукати великі відповіді одразу.Достатньо маленьких дій — щоденних, простих, дуже ніжних.Вони — як дотик до себе. Як лампа в тумані. Як ковток живої води. 🌿1. Заземли себе. Доторкнись до реальності. Сядь. Не біжи. Не ховайся у списки справ.Постав ноги на підлогу. Відчуй: вони торкаються землі. Ти — тут. Вдих.Видих. Доторкнись до власного серця рукою.Не треба аналізувати. Просто відчуй, що ти є. Це — твоя перша точка опори. 🔉 Аудіально: Почуй свій подих. Чи не хочеться зітхнути глибше?👁 Візуально: Подивись на щось красиве просто зараз. Навіть на світло на стіні.🤲 Кінестетично: Доторкнись до свого плеча, до зап’ястя. Це — твоє тіло, жива матерія. 🌿 2. Зроби щось маленьке — але для себе. Не для дітей. Не для партнера. Не «бо треба».Для себе. Просто так. Це може бути:— Заварити чай у гарній чашці— Натерти руки кремом повільно— Послухати улюблену пісню— Написати три рядки у щоденнику Секрет не в дії. А в тому, що ти робиш її для себе і з увагою. Це — як сказати собі: «Я бачу тебе. Ти важлива». 🌿 3. Знайди 1 живе почуття. І дозволь йому бути. Не треба шукати радості. Можливо, вона ще сховалась.Але ти точно можеш відчути щось —навіть якщо це сум, розчарування, втома, тривога. Замість того, щоб тікати від почуття —назви його, видихни, і дозволь йому бути в тобі. «Я зараз відчуваю втому…Я є в цьому. І я дозволяю собі бути такою.» Це повертає тебе до живої себе — не ідеальної, не зібраної,а справжньої. 🤍 І тоді щось оживає. Це ще не вибух енергії. Не щастя в 100%.Але це — тепла крапка повернення. Ти починаєш себе чути.А з цього завжди починається шлях додому — до себе. Збережи цей текст для себе, щоб не загубити 🌿 Поділися з подругою, яка зараз загубила себе в щоденній круговерті. Бо всі ми час від часу згасаємо.Але — можемо згадати, що живі. Анісья Враголіч Твій чуйний психолог онлайн

Свобода — це не про “мені нічого не треба”, а про “я знаю, чого хочу”. Багато жінок плутають свободу з відсутністю обов’язків. З вільним графіком. З тим, щоб ніхто нічого не вимагав. І коли це настає — порожнеча, тривога, розгубленість. Бо справжня свобода — це не втеча від обов’язків, а сміливість бути авторкою свого вибору. Це:🔸 усвідомити, чого я хочу насправді — не тому, що “так треба”, а тому, що це моє;🔸 вибрати навіть тоді, коли страшно помилитись;🔸 нести відповідальність, але не як тягар, а як силу, що тримає напрямок;🔸 іти своїм шляхом — навіть якщо він відрізняється від очікувань інших. Твоя свобода — у праві писати власну історію.І ти можеш почати хоч зараз. ✨Я поруч. Я є.