Іноді все в нашому житті зовні виглядає «нормально».
Дім є. Робота є. Люди поруч — теж є.
Але ніби немає тебе.
Життя наче десь збоку.
Рух іде по колу, а в грудях — тиша, втома, і запитання:
«Що зі мною?»
«Чому я нічого не відчуваю?»
«Куди поділась я?»
У такі моменти не потрібно шукати великі відповіді одразу.
Достатньо маленьких дій — щоденних, простих, дуже ніжних.
Вони — як дотик до себе. Як лампа в тумані. Як ковток живої води.
🌿1. Заземли себе. Доторкнись до реальності.
Сядь. Не біжи. Не ховайся у списки справ.
Постав ноги на підлогу. Відчуй: вони торкаються землі.
Ти — тут.
Вдих.
Видих.
Доторкнись до власного серця рукою.
Не треба аналізувати. Просто відчуй, що ти є.
Це — твоя перша точка опори.
🔉 Аудіально: Почуй свій подих. Чи не хочеться зітхнути глибше?
👁 Візуально: Подивись на щось красиве просто зараз. Навіть на світло на стіні.
🤲 Кінестетично: Доторкнись до свого плеча, до зап’ястя. Це — твоє тіло, жива матерія.
🌿 2. Зроби щось маленьке — але для себе.
Не для дітей. Не для партнера. Не «бо треба».
Для себе. Просто так.
Це може бути:
— Заварити чай у гарній чашці
— Натерти руки кремом повільно
— Послухати улюблену пісню
— Написати три рядки у щоденнику
Секрет не в дії. А в тому, що ти робиш її для себе і з увагою.
Це — як сказати собі: «Я бачу тебе. Ти важлива».
🌿 3. Знайди 1 живе почуття. І дозволь йому бути.
Не треба шукати радості. Можливо, вона ще сховалась.
Але ти точно можеш відчути щось —
навіть якщо це сум, розчарування, втома, тривога.
Замість того, щоб тікати від почуття —
назви його, видихни, і дозволь йому бути в тобі.
«Я зараз відчуваю втому…
Я є в цьому. І я дозволяю собі бути такою.»
Це повертає тебе до живої себе — не ідеальної, не зібраної,
а справжньої.
🤍 І тоді щось оживає.
Це ще не вибух енергії. Не щастя в 100%.
Але це — тепла крапка повернення.
Ти починаєш себе чути.
А з цього завжди починається шлях додому — до себе.
Збережи цей текст для себе, щоб не загубити 🌿
Поділися з подругою, яка зараз загубила себе в щоденній круговерті.
Бо всі ми час від часу згасаємо.
Але — можемо згадати, що живі.
Анісья Враголіч
Твій чуйний психолог онлайн