Є моменти, коли все втрачає обриси.
Те, що колись було важливим, більше не гріє.
Те, що давало сенс, тепер ніби — чужа мова.
А нове ще не має слів.
🌫 Ти стоїш посеред власного життя, як у тумані.
І запитуєш:
«Куди йти далі?»
«Хто я тепер?»
«Що з усім цим робити?..»
Це не поразка.
Це не слабкість.
Це — початок.
Початок подорожі до себе справжньої.
До тієї, яка не живе чужими сценаріями.
Яка більше не женеться за тим, що «так треба».
Яка шукає не ідеал, а своє хороше місце.
Місце, де легко дихати.
Місце, де тіло відпочиває.
Місце, де є радість бути собою.
Місце, в якому ти не губиш себе, а знаходиш.
Іноді, щоб знайти, треба спершу загубити.
Бо все зайве мусить піти,
щоб залишилось лише те, що твоє.
🌀 Розгубленість — це не кінець.
Це поріг.
Це карта ще не прочитаного світу — в тобі самій.
Анісья Враголіч
Твій чуйний психолог онлайн